МО класних керівників

Ділова гра «Нестандартні форми методичної роботи»

                Ділова гра — нетрадиційна форма, яка базується на імітації виробничих ситуацій, розв’язанні різних завдань. Доцільно брати для ділових ігор такі узагальнені теми: гуманізація і демократизація стосунків у колективі, захист передового досвіду, освоєння інноваційних технологій, створення моделі випускника, розробка програм розвитку.

               Головною ознакою ділової гри є імітація реальної ситуації за ролями (учні, батьки, представники місцевого самоврядування, правові органи).

Організатором виступає координатор.

Хід ділової гри

І. Знайомство

Робота в парах «Прорекламуй партнера»

Охарактеризувати свого партнера за професійними якостями.

Скласти рекомендацію для прийому на роботу.

ІІ. Правила роботи в групі

Повага до іншого

Щирість і відвертість

Конфіденційність

Тут і зараз

Відповідальність під час обговорення

Активно брати участь у роботі семінару

Мислити нестандартно!

ІІІ. Повідомлення теми заняття

ІV. Формулювання очікувань учасників

V. Теоретична частина

Міні-лекція

Найчастіше методична робота — це проведення психолого-педагогічних семінарів, засідань методичних об’єднань класних керівників, науково-практичних конференцій. Хоча нестандартні форми методичної роботи — це творчість, мистецтво.

У посібнику І. П. Підласого «Педагогіка» перелічується 36 типів нестандартних занять. Кульневич та Т. П. Лакоценіна виділяють такі групи нестандартних занять:

змінений спосіб організації (лекції, захист ідей);

імітація виду діяльності (експедиція);

ігрова змагальна основа (вікторина, КВК);

трансформація стандартних способів (семінар, залік, моделювання);

оригінальна організація (взаємонавчання);

аналогія певних дій (аукціон);

аналогії відомих форм (диспут, дослідження).

Вимоги до методичної роботи:

науковість;

конкретність і системність;

систематичність;

оперативність.

          Під час планування методичної роботи особливе значення надається вивченню не лише результатів навчання й виховання школярів, а й усебічному оцінюванню особистісних рис і професійних умінь учителя. Перехід до особистісно зорієнтованої моделі освіти, організація методичної роботи на діагностичній основі потребують переходу до особистісно зорієнтованої моделі в роботі з кадрами.

Однією з головних форм методичної роботи в школі є робота методичного об’єднання класних керівників.

           Діяльність МО спрямована на розв’язання таких завдань:

забезпечення, засвоєння й використання найраціональніших методів і прийомів виховання;

постійне підвищення рівня методичної підготовки;

обмін досвідом успішної педагогічної діяльності;

виявлення, пропаганда та здійснення нових підходів до організації виховання;

створення умов для самоосвіти вчителів і здійснення керівництва творчою діяльністю;

забезпечення постійного засвоєння сучасної педагогічної теорії та практики.

Робота методичних об’єднань передбачає:

діагностику утруднень класних керівників;

вибір форм підвищення кваліфікації на основі аналізу потреб;

розробку рекомендацій щодо змісту, методів та форм організації освітньо-виховної діяльності;

підвищення ефективності організації навчально-виховного процесу;

вивчення, узагальнення, пропаганду кращого педагогічного досвіду;

створення банку даних актуального досвіду;

вдосконалення педагогічної майстерності класних керівників та вихователів;

здійснення моніторингу ефективної діяльності.

Форми методичної роботи:

курси підвищення кваліфікації;

психолого-педагогічні семінари;

проблемні семінари;

індивідуальне наставництво;

школа молодого класного керівника і конкурс «Класний керівник року»;

конкурс «Краще методичне об’єднання класних керівників»;

педагогічні читання;

педагогічні конференції;

самоосвіта.

Незважаючи на величезне різноманіття для більшості нестандартних форм характерні загальні риси:

колективні способи роботи і значна творча складова;

активізація пізнавальної діяльності;

партнерський стиль взаємовідносин;

інформаційно-пізнавальна суть;

розкриття внутрішньої суті явища;

ініціативність;

застосування здобутих знань у роботі;

розвиток комунікативних умінь.

Використання нестандартних форм колективного розв’язання різних психолого-педагогічних конфліктів, складних педагогічних проблем, пошуку інновацій. Учасники стають активними зацікавленими виконавцями всіх колективно-творчих наробок, які отримали. Гуманістична спрямованість сучасних форм дає можливість під час використання їх у роботі з класними керівниками та вихователями формувати в них здатність розуміти внутрішній світ іншої людини, здатність володіти собою, фахову самосвідомість, комунікативність, фахову проникливість, педагогічну інтуїцію, формувати сучасний стиль педагогічного мислення.

Нестандартні форми методичної роботи дають змогу активізувати особистісний потенціал класних керівників, створити умови для пошукової дослідницької діяльності. Серед найпоширеніших і найефективніших форм можна виділити:

тренінги;

психолого-педагогічні консиліуми;

ділові ігри;

методичні сесії;

науково-практичні конференції;

педагогічні читання та ін.

Брифінг — заняття, на якому представляються цікаві факти стосовно даної теми, які потім складають основу для подальшого обміну запитаннями і відповідями.

Дебати — обмін думками між фракціями, які дотримуються протилежних поглядів, метою якого є вироблення загальних положення.

Дискусія — обмін думками всередині групи.

Майстерня — можливість обговорити або дізнатись про практичні підходи до здійснення задуманого, подолання певних складних ситуацій. Акцент ставиться на практичних, а не на теоретичних аспектах.

Психологічний практикум — поєднання заздалегідь підготовлених теоретичних матеріалів та практичне їх використання в конкретних ситуаціях.

Методична скарбничка — обмін досвідом. Проводиться наприкінці навчального року. Творчі знахідки обговорюються.

Ділова гра — колективне розв’язання педагогічних проблем. Учасники виконують різні ролі, програють ситуацію і знаходять шляхи розв’язання конфлікту.

Тренінг — форма групової роботи, що розвиває навики співпраці і знаходження компромісу.

Презентація досвіду — представлення матеріалів одного з класних керівників. У проведенні беруть всі члени методичного об’єднання. Попередньо створюється творча група, планується робота. Можливо залучення батьків та учнів.

Портфоліо — створення кожним класним керівником папки, де кожен самостійно фіксує свої здобутки, збирає наробки, грамоти, подяки тощо.

Рекомендації щодо впровадження нестандартних форм методичної роботи

Чітко сформулювати мету проведення заходу.

Створити позитивну атмосферу.

Використовувати різноманітні методи навчання.

Опиратися на суб’єктивний досвід учасників.

Створювати ситуацію успіху.

Орієнтуватись на самостійно здобуті знання, давати змогу керувати власним часом.

Давати змогу кожному висловити думку про доцільність використання цієї форми.

Створювати групи складом у 5–7 учасників.

Не треба переобтяжувати заняття теоретичною інформацією, необхідно планувати час на практичне застосування знань.

Заняття повинно закінчуватися розробкою варіантів застосування набутих знань і навиків.

VІ. Практична частина

1. Мозковий штурм «Що таке методична робота?»

Робота у групах (створити 2 групи).

На аркушах написані назви різноманітних форм роботи. Перший групі пропонують вибрати зі списку традиційні форми, а другій — нестандартні форми.

2. Теоретичний аукціон

На окремих аркушах надруковані визначення нестандартних форм роботи. Підібрати відповідні до них терміни.

3. Методична скарбничка

Обмін досвідом. Які нестандартні форми ви використовуєте у своїй роботі?

4. Невербальні засоби зображення

Робота у групах (3–4 групи). Зобразити символ класного керівника у вигляді явищ природи, предмета, рослин.

5. Методичний sms-центр

Робота в кабінеті інформатики.

Створення моделі діяльності класного керівника.

VІІ. Рефлексія

Чи справдилися очікування учасників? (Обмін думками.)

VІІІ. Підсумки заняття

РОЛЬ КЛАСНОГО КЕРІВНИКА В ОРГАНІЗАЦІЇ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ЗАГАЛЬНООСВІТНЬОМУ НАВЧАЛЬНОМУ ЗАКЛАДІ

«Найголовнішим у вихованні має бути

особистість безпосереднього вихователя,

який віч на віч знаходиться з учнями.

Вплив особистості педагога на молоду душу

становить ту силу, яку не можна замінити

ні підручниками, ні моральними повчаннями,

ні системою покарань і заохочень.

Важливе значення має дух закладу,

але цей дух живе не серед стін, не на папері,

а в характері більшості вчителів і від них

переходить у характер вихованців».

                                                              К.Д.Ушинський

Пошук шляхів гуманізації виховного процесу в сучасній школі актуалізує необхідність спрямованості педагогічної науки і практики на самоцінність людської особистості, внутрішні ресурси учнів, їхній саморозвиток. Серед завдань шкільного виховання пріоритетним є створення умов, які сприяють повноцінному особистісному розвитку кожної дитини. Отже, виховний процес у сучасній школі має бути зорієнтованим на формування моральної свідомості школярів, їхніх моральних цінностей, що проявляються у поведінці. Водночас проблема гуманізму особистості зумовлює необхідність усвідомлення потреби саме в гуманістичній моралі, яка притаманна правовому громадянському суспільству.

Виховання громадянина має здійснюватися на засадах розуміння, усвідомлення і реалізації школярами загальнолюдських цінностей. У Державній національній програмі «Освіта» (Україна ХХІ століття), Національній доктрині розвитку освіти в Україні ХХІ століття, Законі «Про загальну середню освіту», «Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності», Програмі «Основні орієнтири виховання учнів 1-12 класів загальноосвітніх навчальних закладів», «Концепції національно-патріотичного виховання молоді» пріоритетним вектором розвитку освітнього процесу проголошено виховання. У них акцентовано увагу на необхідності подолання девальвації загальнолюдських гуманістичних цінностей, відірваності освіти від національних джерел у контексті пошуку шляхів реформування освіти. У «Концепції національно-патріотичного виховання молоді зазначено, що головною домінантою національно-патріотичного виховання молоді є формування у особистості ціннісного ставлення до навколишньої дійсності та самої себе, активної за формою та моральної за змістом життєвої позиції. Вищевикладене свідчить про те, що соціальний запит суспільства щодо підростаючого покоління актуалізує трансформацію системи освіти на якісно новому рівні, який би сприяв формуванню особистості школяра з усталеною ієрархією гуманістичних цінностей, високою моральністю й позитивним ставленням до себе, оточуючих людей, природи, світу.

Діяльність сучасного навчального закладу є багатогранною і багатовекторною, й ефективність роботи усіх ланок у великій мірі залежить від її керівників – директора, заступників з навчально-виховної і виховної роботи. Але існує думка, що немає у школі більш відповідальної посади, ніж посада класного керівника. Перелік його посадових обов’язків надзвичайно широкий, а робота складна й відповідальна. У принципі, саме від класного керівника залежить, чи будуть реалізовані в повній мірі інноваційні ідеї адміністрації закладу щодо вирішення проблем виховання підростаючого покоління. Безперечно, роль класного керівника у системі освіти є центральною, оскільки він виступає тією ланкою, яка зв’язує воєдино процеси навчання, виховання, соціалізації учнів. Він створює умови для формування соціально орієнтованої особистості у процесі організації профілактичної взаємодії з іншими суб’єктами навчально-виховного процесу. Класний наставник сприяє інтелектуальному, духовному, фізичному розвитку учнів, а також дбає про задоволення освітніх та соціально-культурних потреб школярів.

З огляду на визначальну роль класного керівника у процесі формування ціннісних ставлень школярів виникає потреба в підвищенні рівня знань та умінь педагогічних працівників, які працюють з класними колективами. Це завдання можна вважати основоположним для методичних служб усіх рівнів: обласного інституту післядипломної освіти, методичних кабінетів районних та міських відділів освіти, методичних об’єднань класних керівників та класоводів загальноосвітніх закладів області.

Одне із багатьох завдань, що стоять перед класним керівником, - це організація класного колективу. Від педагога залежить, яку роль він зіграє у цьому процесі: чи активно допоможе у формуванні необхідних корисних якостей своїх вихованців, чи займе нейтральну позицію, чи, навпаки, своїм втручанням призведе до деформації школяра як особистості. Для того, щоб процес включення дітей у діяльність класного колективу був оптимальним, педагог повинен використовувати педагогічно доцільні форми й методи роботи.

Основними функціями класного керівника у сучасній школі є такі:

Діагностична

Вивчення учнів класу, їхніх особливостей, інтересів, нахилів, потреб, рівня вихованості, мотивів поведінки тощо.

Організаторська

Залучення класного колективу до різних видів виховної діяльності (пізнавальної, суспільно корисної, ціннісно-орієнтаційної, художньо-творчої тощо).

Виховна

Визначення змісту, форм і методів виховної діяльності. Складання плану виховної роботи. Проведення виховних заходів, які є дієвим засобом формування в учнів соціально цінних мотивів поведінки, духовних потреб, здорових інтересів, позитивних якостей.

Координаційна

Спрямування виховних зусиль усіх суб’єктів виховання (батьків, педагогів, представників громадськості) на позитивні результати у вихованні учнів.

Стимулююча

Своєчасне виявлення зрушень на краще в розвитку учнів, заохочення їх до наступних позитивних дій та вчинків.

Корекційна

Корекція роботи як з класом, так і з окремими учнями на основі глибокого аналізу результатів попередньої роботи.

Соціальна

Вивчення чинників (об’єктивних і суб’єктивних), які впливають на формування і розвиток особистості. Вироблення в учнів навичок соціальної поведінки. Нейтралізація небажаного  впливу, що може здійснюватися на школярів.

Вивчення рівня вихованості учнів класу має біти однією із найважливіших задач класного керівника, оскільки результати цієї роботи можуть стати основою усієї подальшої діяльності класного колективу. Категорія «вихованість» трактується науковцями як інтегрований показник сформованого відношення учня до навчання, людей, суспільства, до себе, а також відповідність поведінки людини моральним нормам конкретного соціуму та загальнолюдським моральним принципам. Класний керівник повинен мати програму вивчення особистості учня, яка передбачає:

- відвідування та спостереження за учнями в сім’ї, бесіди з учнями, батьками;

- спостереження та оцінка організаційних здібностей, вчинків;

- спостереження за стосунками між учнями в класі;

- спостереження за реакцією батьків на проведені виховні заходи, на оцінки школярів, записи в щоденнику;

- спостереження за формуванням соціально значущих якостей, які характеризують ставлення школярів до суспільних процесів;

- анкетування, тестування;

- формування портфоліо на кожного учня;

- складання характеристик, діагностичних карт на кожного учня.

Класному керівникові слід також ураховувати той факт, що на всіх етапах протікання педагогічного процесу між педагогом та вихованцем існує тісний взаємозв’язок: від постановки мети, визначення завдань, добору відповідних засобів і до організації діяльності самого вихованця. Таким чином, взаємостосунки педагога з вихованцем можна окреслити як систему «педагог – вихованець», яка підпорядкована загальній меті педагогічного процесу. Варто зазначити, що педагогічний процес може бути успішним тільки за умови ефективної взаємодії між його суб’єктами: і педагог, і вихованець мають свідомо прагнути до спільної мети, використовувати найбільш доцільні засоби її досягнення під час активної діяльності. Специфіка цього процесу полягає в тому, що і педагог, і вихованець виступають в ньому і як суб’єкти, і як об’єкти взаємодії. Так, об’єктом впливу стає вихованець, на якого спрямована увага і діяльність вихователя. На суб’єкта він перетворюється за тієї умови, коли активно реагує на педагогічні впливи (сприймає або не сприймає їх), проявляє здатність до самовизначення, самодіяльності, саморозвитку та самореалізації. Задача педагога полягає у синергетичному поєднанні навчання, виховання та соціалізації особистості у процесі її формування й розвитку.

Для забезпечення ефективного процесу формування ціннісних ставлень школярів, як це передбачається «Основними орієнтирами виховання учнів 1-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», мають бути створені певні психолого-педагогічні умови, а саме:

- створення ефективної виховної системи, яка сприяла би вихованню особистості в колективі;

- здійснення особистісно орієнтованого підходу до вихованців;

- організація навчально-виховного процесу з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей вихованців;

- реалізація діяльнісного підходу у вихованні гуманістичних цінностей особистості;

- використання позитивної мотивації до діяльності, спрямованої на формування гуманістичних цінностей особистості школярів;

- створення ситуацій успіху як умова активізації особистісного розвитку школярів та ін.

Виховна система класу створюється за тими самими принципами, що виховна система школи. Г.Сорока визначає виховну систему як комплекс компонентів, взаємозалежних один від одного, серед яких найголовнішими є такі: цілі, заради яких створюється виховна система; спільна діяльність людей, які реалізують цілі; суб’єкти спільної діяльності; освоєне середовище; відносини між суб’єктами діяльності; керування, яке спрямоване на розвиток виховної системи і забезпечує її життєздатність [6].

Є.Степанов пропонує структуру виховної системи, яка складається із наступних компонентів:

- індивідно-груповий (об’єднує школярів, педагогів, батьків, усіх дорослих, які причетні до навчально-виховного процесу загальноосвітнього закладу);

- ціннісно-орієнтаційний (визначає цілі та цінності, які сповідують суб’єкти діяльності, а також принципи та перспективи діяльності);

- функціонально-діяльнісний (включає форми та методи виховної роботи, які забезпечують керування системою та спілкування між її учасниками);

- комунікативний компонент (розкриває внутрішні та зовнішні зв’язки, забезпечує ефективні відносини у процесі спілкування і діяльності);